Байрак Віталій Олександрович

Розповідь себе для психоаналітичного терапевта – річ неприйнятна. Справа тут не в якійсь таємниці, а просто практична «анонімність» терапевта дає можливість «навантажувати» його фігуру різними образами, фантазіями, асоціаціями і тим самим допомагає парі клієнт-терапевт іти шляхом подолання труднощів, проблем та переживань клієнта. Тому писати про себе для мене означає писати про свої професійні настанови та принципи. Вважаю, що люди, які приходять до мене, не можуть бути «хорошими» чи «поганими». Вони такі, які є тому, що так склалося їхнє життя, на яке вплинула й генетична складова та оточення та виховання та близькі та звичайно їхній особистий досвід та переживання. Мені не подобається засуджувати людину за те, що вона зробила чи не зробила. Я прагну зрозуміти причини переживань, страхів, тривог з тим, щоб допомогти з ними впоратися і жити далі з великим задоволенням, свідомістю і ясністю своїх почуттів і дій. Чітко дотримуюся правила, що у кожної людини свій ритм усвідомлення та можливості занурення в себе, тому на зустрічах, або «сесіях», слухаю, що треба клієнту і намагаюся йти за ним, надаючи той простір і час, який потрібний саме йому. Все, що мені розповідається на сесіях, залишається суто між нами. Для мене є неприпустимим порушити так званий принцип конфіденційності – клієнт довіряє мені свою історію, переживання, думки, почуття і ми разом думаємо та фантазуємо, поринаємо у незвідані глибини його психіки. І це процес нашої роботи, наших відносин, який є цінним досвідом для клієнта, і я намагаюся поводитися з ним дбайливо та обережно.